Иконописная мастерская "ЛИКЪ"

Хатня ікона

Україна особливо прихильна до віри країна, де віками Церква була єдиним урядом для безправних.

Ікона, як культовий предмет, змалку звична для ока кожного українця. Вона — не екзотика, а необхідний атрибут Богослужіння, хатнього <святого куточка>,в якому мільйони наших віруючих співвітчизників щоранку й щовечора підносять молитви до Бога. В ментальності українців, вельми при>язаних до своїх домівок, уважних до моральних засад родини, хатня ікона виступає своєрідним охоронцем, гарантом і пильнувачем, вона <бачить>, <чує>, <карає>, та <благословляє>.

Хатня ікона традиційно складається з трьох циклів — Христологічного(Господнього, де зображається Ісус Христос), Богородичного й улюблених в цій родині святих мучеників або угодників. Христос є Бог, якому належить перше місце в думці й у хаті,вторинною, але дуже важливою є роль Богородиці, через яку Христос втілився — Провідниці, Скоро послушниці та усвідомлення прикладу святих, імена яких носять господарі. Також величезною популярності в Україні ще з давніх часів набрав образ святого Миколи, архієпископа-чудотворця з Мір Лікійських. Як захисник чистої й правдивої віри, він мав Божий дар творіння чуд: захисту мандрівників, мореплавців, торгівців, хворих, нужденних, невинно засуджених. Матері дівчаток, молили Миколая про щасливе одруження дочок.

               


Задовольнити необхідну потребу мати в хаті ікону Спасителя та Богородиці, чудотворця Миколая, цілителя Пантелеймона, бісоборця Микиту, захисників-воїнів Івана та архистратіга Михаїла, заступницю Богородицю-Покрову, господар ниць Параскеву та Анастасію і багатьох інших святих може, хоча б трошки, київська іконописна майстерня
<Ликъ>.В ній Ви можете придбати чи замовити писані ікони, виконані в канонічному традиційно-<візантійському>(мальовані темперою) та <фряжському>(писані олією)стилях.
Ікони виконані по старим рецептам, на липових та вільхових дошках з усіма необхідними супутніми технологічними процесами, включаючи позолоту та різьблення, виготовлення кіотів.

 

27 лютого 2001 року
Тетяна Петренко